Купайло, Купайло,Метою заходу було зберігання та популяризація серед читачів звичаїв та традицій українського народу, передавання їх з покоління в покоління.
Де ти зимувало?
Зимувало в пір'єчку,
Літувало в зіллєчку.
Купальським звичаям притаманні язичницькі елементи культу Сонця, аграрної магії, обрядів, які супроводжуються піснями, стрибанням через вогнище парами. Молодь прибирає гільце і носить його по селу, дівчата плетуть вінки, закріплюючи на них свічки, і кидають у воду. Наші хуторянки разом з завідуючою бібліотекою Світланою Станіславівною назбирали в полі квітів, прикрасили вербу на подвір’ї бібліотеки, як символ традиційного свята Івана Купала. Сплели вінок і кинули у воду. На свято з’явились всі як один - і хлопчики, і дівчатка - в українських вишиванках, що додавало дійству сакральності. Біля вбраної та уквітчаної верби (гільця) діти співали пісні.
А в читальному залі бібліотеки під керівництвом бібліотекаря Людмили Віталіївни Любацької проходив майстер-клас по виготовленню української традиційної іграшки: вузлової ляльки і ляльки-мотанки. 16 дітей доторкнулись минувшини через творення народної іграшки, отримали навички у цьому. Лялька-мотанка, як вважається, поєднує нас із пращурами та є берегинею роду. З давніх-давен її дарували дівчинці, нареченій на щастя материнства. Й донині на весільному авто сидить лялька. На Західній Україні в хаті, де мешкає дівчина «на виданні», у вікні стоїть лялька, щоби хлопці приглядались і знали адресу майбутньої нареченої.
Творення ляльки бере початок від Трипілля (її застосовували у різноманітних обрядах, жертвах тощо). Ляльки є іграшкові та обрядові, сувенірні. Обрядові ляльки відрізняються відсутністю рук і ніг. Діти ж створили 16 ляльок-мотанок, відчувши себе повноцінними майстрами народної творчості. Це є високе сакральне мистецтво. Із клаптиків тканини з’являлись ляльки. Дівчатка пригортали своїх клаптикових «дітей» до грудей, примовляючи: «Яка красива!..Ну, лялечка!... Голубонько ж ти моя сизенька, квіточко!...». «Я тобі розкажу, лялю! Тільки ти не кажи нікому», - промовляла дівчинка до ляльки. Оця відвертість до ляльки від дівчинки наче дає ляльці душу і народжується довіра, щоб відкрити їй свої таємні мрії, поділитися наболілим. Цікаво, що на гурток прийшли не тільки дівчатка, а й хлопчики. Такий хлопчачий прояв є ознакою хорошого батька у майбутньому, а зараз – сина, брата, друга: турботливого, трепетного, люблячого, серйозного.
«Лялька – одна з найнагальніших потреб і водночас втілення одного з найчарівніших жіночих інстинктів у дівчинці. Леліяти, плекати, прикрашати, одягати, шити, трохи картати, колисати, уявляти, ніби щось є хтось, - у цьому все майбутнє жінки», - писав Віктор Гюго. Кожна дівчинка чи доросла жінка береже у своєму потаємному куточку душі найпрекрасніші згадки про дитинство. І оце святе мистецтво творення ляльки народжує найшляхетніші, найсердечніші почуття на все життя. Країна дитинства – це чудернацька країна. Дехто залишає її, але дехто продовжує жити у цьому казковому світі. Сподіваємось, цей урок запам'ятається малюкам на все життя. На щасливих дитячих обличчях сяяли посмішки: музика дійства! Діти були ознайомлені бібліотекарями з відповідною літературою по темі заняття.
Надвечір активні користувачі бібліотеки на чолі з її керівником - Мандренко С.С - були запрошені на Купальський концерт, який був організований у співпраці з районним будинком культури с. Сосонка та його керівником Ковальчуком В. В. біля річки Десенка.У цьому концерті прийняли участь як юні мешканці села, так і активні користувачі бібліотеки-філії №14. Сюрпризом для всіх оточуючих стала участь у концерті фіналістів творчого проекту "Україна має талант" гурту "Лісапетний батальон".
Коментарі
Дописати коментар