Космос моєї України

Мистецтво творити ляльку, здається, народилось десь "на дні мого серця". Воно проросло там під враженням краси світу, чарівних нагідок, настурцій, мальв та шовкового споришу. І відтак щоразу хочу дарувати своє вміння виготовляти ляльки дітям. Тішуся, що кожних вихідних дітки разом з батьками приходять на мої майстер-класи в нашу бібліотеку "крутити ляльку".Так трапилось і 25 листопада на черговому занятті гуртка "Умілі ручки".

Коли ми гуртом сідаємо для цього до столу, то неначе відразу поринаємо у сакральність народного мистецтва, зникають сьогочасні проблеми, залишається лише захоплюючий творчий процес.Ось із небуття народжується в дитячих руках перша лялька! Це найулюбленіша іграшка для кожної дівчинки.Я помітила таке. Прошу дівчаток залишити виготовлені ними ляльки для виставки. Погоджуються, а коли діти вже пішли додому, помічаю: то одна, то друга прихопили із собою хто ляльчин фартушок, хто стрічечку. Шкодують залишати прикраси, витворені власною уявою та першою здобутою майстерністю.

На таке не образишся. Розумію, наскільки дитині дорогий, може, перший у її житті витвір. Разом з тим знаю: наші спільні доторки до етнокультури, занурення у веселкові барви космосу народного мистецтва не пройдуть даремно. Щось та й залишиться у дитячій душі, розквітне згодом обдаруванням кожного.