Сніговичок з ватних дисків

Сьогодні в нашій бібліотеці-філії відбулось чергове заняття хобі-гуртка. Ми виготовляли сніговичків з ватних дисків. Кожна дитина взимку мріє зліпити сніговичка. Але, на жаль . снігу обмаль, тому навіть такого маленького сніговичка з паперопластики та ватних дисків діти виготовляли з радістю! Кожен намагався прикрасити сніговичка так, ніби він справді зі снігу! Одягнути йому на голову відро, а в руки - дати мітлу. Дітям сподобалось творити казку своїми руками! А ми з нетерпінням будемо чекати своїх гуртківців у нашій бібліотеці. До нових зустрічей!  

Звичаї - скарб українського народу


7 грудня, на Катерини я провела з юними та дошкільного віку читачами народознавчий урок «Народні свята: походження, значення, розвиток та збереження українських традицій з глибини етнографії та фольклористики». Звичаї – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а й історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. А ще звичаї, а з ними й мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, формувались протягом усього довгого життя і розвитку нашого народу.
Звичаї та свята зимового циклу напрочуд поетичні та цікаві, як для дорослих, так і для дітей. З дня, коли сонце на літо, а зима на мороз повертають, розпочинаються зимові свята. Наближається період загадування на майбутній рік, а разом з цим надходить і час старих традиційних розваг. Вони сповнені чарами первісної поезії нашого народу. Староукраїнські звичаї наших далеких пращурів, що колись були пов’язані з початком нового року, пізніше перейшли до християнських свят.

7 грудня ми традиційно святкуємо день великомучениці Катерини. По-народному – свято Катерини. Воно найперше із зимового святкового циклу. Отже, саме цього дня до бібліотеки прийшли дівчатка, щоб на черговому майстер-класі виготовити ляльку-мотанку Катеринку. А також дізнатися про саме це свято та його звичаї. Діти з зацікавленістю слухали мою розповідь і під моїм керівництвом одночасно творили ляльку Катеринку. А старша читачка, жителька хутора Шевченко Ніна Дмитрівна спеціально вишила бісером гілочку вишні, що згідно повір’я є символом цього народного свята.

З приводу цього символу я розповіла дітям про щастя вишневої долі. Дослідники дохристиянських вірувань вважають, що колись це було свято «Дівочої долі». Але згодом церква пов’язала свято із великомученицею Катериною. Свято Катерини – це день, коли дівчата кличуть свою дівочу долю. З давніх-давен перед цим святом хлопці дотримувались посту. Вважали, що при цьому Бог подарує їм гарну дружину. У цей день дівчата ворожать і закликають свою долю. Ранком до схід сонця дівчина йде в садок і зрізує гілку вишні, ставить її у воду, дочікуючись свята Меланки. У день того свята вишня має розквітнути. Це – добрий знак для дівчини. Квіт на гілці – до весілля. Тому на нашому уроці були присутні дві гілочки вишні: вишивана та принесена мною сувенірна вишнева гілочка.

Увечері на Катерини дівчата варять борщ і кашу. Опівночі з вечерею закликають долю біля воріт або на воротях, тричі вигуком запрошуючи долю на вечерю. Під час цього обряду має заспівати півень. Це буде ознакою доброї долі для дівчини. Саме такий звичай святкування Катерини існує і на хуторі Шевченко. Тож нехай всім місцевим дівчаткам та хлопчикам буде щасливою вишнева доля!

Людмила Любацька, бібліотекар

Коментарі