Лялька і сакральне мистецтво.

9 грудня 2018 р. я провела черговий майстер-клас для дітей-читачів по виготовленню ляльки-мотанки. Поступово це заняття стає традиційним і збирає все ширше коло юних прихильників. Коли згідно проекту «Вечори на хуторі поблизу Десенки» та плану його заходів передбачалися заняття в цьому майстер-класі, я мала певні побоювання, що це швидко набридне дітям. Але з кожним уроком упевнююсь, що це не так, і вже тепер пишаюсь успіхам своїх учнів та учениць в освоєнні цього етнографічного матеріалу. Дітям заняття в майстер-класі дуже подобаються. Урок розрахований всього на годину, а «учні», буває, засиджуються в бібліотеці надовго, ніяк не відправиш їх додому. Після уроку цікавляться народознавчою літературою, дуже легко з ними продовжувати бесіди на цю тему.
Ще одна приємна риса: все більше хлопчиків приходять на заняття. Ясно: це будуть хороші майбутні татусі. Дівчатка, які творять ляльку, а потім нею бавляться, стають підкреслено ввічливими, чемними. Сам процес виготовлення ляльки ніби повторює створення чи навіть народження своєї дитини, створення маленької дитини-іграшки.Пропоную дівчаткам залишати свої вдалі вироби для постійної виставки в бібліотеці, не погоджуються, забирають із собою додому. Коли трохи наполягаю, аж сльози на очах виступають у моїх маленьких майстринь. Бачу в цьому інстинкт майбутньої матері: нізащо й нікому не віддавати свою дитину. Та згодом виставку ми все ж таки влаштуємо.

Отож мають рацію дослідники народної творчості: виготовлена власноруч дитиною лялька підтверджує нерозривність зв’язку становлення окремої людини зі становленням суспільства, людства. Розказую дітям, що першим дослідником народної іграшки був Марко Грушевський - священик, етнограф, фольклорист, патріот України, страчений, як політв’язень. Не збереглося, на жаль, його широких дослідницьких публікацій. А опісля упродовж багатьох десятиріч українська лялька випала з поля зору дослідників. Вже значно пізніше після М. Грушевського цим зайнявся доктор мистецтвознавства О. С. Найден, який опублікував про ляльку цілу книгу.

На моє переконання, мистецтво творення ляльки – заняття древнє і глибоко серйозне, його можна віднести до сакрального мистецтва нашого народу. Хоча задля справедливості слід зізнатися, що феномен ляльки-іграшки і наразі мало досліджений. А діти, учні нашого майстер класу, поки що засвоюють необхідні знання про цей вид народного мистецтва: відколи Світ і Сонце, лялькою бавляться діти, лялька-оберіг роду, лялька в хаті – то її дух, який створює неповторну атмосферу життя; з сивої давнини дівчині дарували ляльку, щоби вона народила здорову дитину.

Людмила Любацька, бібліотекар