Мир на планеті Земля ( малюнки для воїнів)

Сьогодні в нашій бібліотеці відбулося чергове засідання хобі-гуртка. Ми з величезною любов'ю малювали для наших воїнів. В понеділок волонтери нашого мікрорайону разом з випічкою, яку вони готують власноруч передадуть ці малюнки нашим пораненим захисникам у військовий госпіталь.Працювали старанно...кожен відчував велику повагу до наших воїнів. Під час роботи над малюнками ми з дітьми розмовляли про війну і кожен  з нас  старався гарно малювати,щоб малюночки сподобались воїнам. А ще наспівували пісню " Ой у лузі червона калина". Слава Україні!!! Героям слава!!!  

У нас один обов'язок - бути щасливими


22 серпня виповнилося б 100 років одному з найвизначніших письменників ХХ століття Рею Бредбері (22 серпня 1920 – 5 червня 2006). За своє довге життя Бредбері написав 11 романів, понад 400 фантастичних повістей та оповідань, 21 п’єсу, а також інші літературні твори, кіносценарії, вірші, статті.
«Коли мені було 19 років, я не міг вступити до коледжу: я був з бідної родини. Грошей у нас не було, тож я ходив до бібліотеки. Три дні на тиждень я читав книги. В 27 років замість університету я закінчив бібліотеку», - так він написав у своїй автобіографії.


Бредбері рано зрозумів, що хоче стати письменником – почав з того, що у 12 років не маючи достатньо грошей для придбання нових книг, написав продовження до «Великого воїна Марса» Берроуза. І до останніх днів кожного ранку сідав за рукопис, бо вірив, що кожний написаний твір продовжує йому життя. Останній роман автора із символічною назвою «Літо, прощавай» побачив світ у 2006 році.

Рей Бредбері мав унікальну пам’ять. Він стверджував, що пам’ятає події свого дуже раннього дитинства, коли він фактично був ще немовлям. Психологи стверджують, що такі ранішні спогади властиві людям з багатою фантазією і вони не є справжніми. Проте, хто зна…


З дитячими спогадами пов’язані і стосунки Рея з батьком. Начебто тут має місце дитяча образа. Мати дуже опікувалася маленьким Реєм, він був молодшим сином, о вона до цього вже втратила двох дітей. До шести років хлопчик пив молоко з пляшечки. Одного разу батько не витримав, відібрав в дитини пляшечку и жбурльнув об стіну, пляшечка розбилася. У своїх творах Бредбері часто робив посвяти або втілював образи своїх родичів у літературних персонажах. Він згадував усіх, крім батька. Лише після смерті батька Рей присвятив йому книгу «Ліки від меланхолії»: «Батькові з любов’ю, що прокинулася так пізно і навіть здивувала його сина».

А ще одного разу в дитинстві маленький Бредбері став свідком жахливої автокатастрофи, після чого дав собі обіцянку ніколи не сідати за кермо. Коли Рей закінчував школу, в родини не було грошей на пристойний одяг, в Америці лютувала Велика депресія. Хлопцеві довелося йти на випускний в костюмі його дядечка. Справа в тому, що дядечко помер у вуличній стрілянині, й мамі довелося заштопувати дірки від куль на піджаку. З дружиною Рей познайомився у книгарні. Вони прожили разом 56 років, та виховали чотирьох доньок.


В одному з інтерв’ю Бредбері зізнався, що його заповітною мрією є подорож на Марс, і навіть жартома просив поховати його там в банці з-під капустяного супу.


Цікавий також факт, що роман письменника «451 градус по Фаренгейту», що приніс йому світову славу, вперше був опублікований в 1951 році у журналі «Playboy», який щойно з’явився. Ось так, до речі, виглядала обкладинка того номеру.


Ще розповідають про випадок з життя письменника, коли він єдиний раз не стримався та дозволив собі нецензурну лайку. Це сталося на занятті в одному з коледжів, коли студенти намагалися трактувати роман «451 градус по Фаренгейту» та зовсім не зважали на заперечення автора.


В одному з останніх інтерв’ю в Бредбері спитали, чому багато з його прогнозів не виповнилося, зокрема чому досі немає поселень людей на Марсі, на що він досить різко відповів: «Тому що люди - ідіоти». Він сказав, що люди вигадали такі безглузді речі, як одяг для собак, посаду рекламного менеджера й «штуки на зразок айфону». Якби люди більше розвивали науку, вивчали космічний простів, важко навіть уявити, яким би був зараз наш світ. Але сучасне суспільство, на думку Бредбері, «хоче займатися споживанням – пити пиво і дивитися серіали».

Тим не менш, твори Бредбері сповнені оптимізмом та вірою в людство. Вони демонструють проблеми, які людям необхідно подолати, щоб рухатися у світле майбутнє. В цьому їх найбільша цінність для читача.


Ну і добірка найкращих цитат:
  • Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад – не читати їх.
  • Коли людині 17, вона знає все. Якщо їй 27 й вона знає все – значить їй все ще 17.
  • Щоб вижити, треба припинити допитуватися, в чому сенс життя. Саме життя й є відповіддю.
  • Ширше відкрий очі, живи так жадібно, наче за 10 секунд помреш. Намагайся здивувати світ. Він прекрасніший за будь-яку мрію, створену на фабриці й куплену за гроші. Не вимагай гарантій, не шукай спокою – такого звіра немає у світі.
  • Так, ми маємо вдосталь вільного часу. Та чи маємо час подумати?
  • В нас один обов’язок – бути щасливими.
  • Не має значення, що саме ти робиш; важливо, щоб все, до чого ти торкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як раніше, щоб в ньому залишалась часточка тебе. В цьому різниця між людиною, що просто стриже траву, й справжнім садівником.
  • Кохання – це коли хочеш переживати з кимось усі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під всипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди й купатися у річці. Восени разом варити варіння і заклеювати вікна від холоду. Взимку – допомагати пережити нежить й довгі вечори…
  • Я зазнав просте і найбільше у світі щастя – я був живий.

Коментарі