Сніговичок з ватних дисків

Сьогодні в нашій бібліотеці-філії відбулось чергове заняття хобі-гуртка. Ми виготовляли сніговичків з ватних дисків. Кожна дитина взимку мріє зліпити сніговичка. Але, на жаль . снігу обмаль, тому навіть такого маленького сніговичка з паперопластики та ватних дисків діти виготовляли з радістю! Кожен намагався прикрасити сніговичка так, ніби він справді зі снігу! Одягнути йому на голову відро, а в руки - дати мітлу. Дітям сподобалось творити казку своїми руками! А ми з нетерпінням будемо чекати своїх гуртківців у нашій бібліотеці. До нових зустрічей!  

Милосердям зігрівають серце



У багатьох країнах світу відзначається щорічний Всесвітній день доброти. Відзначати це свято вперше запропонували учасники волонтерського руху "За доброту", що виник в Японії у 1997 році. Датою для нього був обраний день відкриття у 1998 році в Токіо I-ї конференції Всесвітнього руху доброти. Офіційно Всесвітній день доброти був заснований у Сінгапурі 18 листопада 2000 року на III конференції Руху доброти. Всесвітній день доброти – це свято дії, тому й заходи, приурочені до цього пам'ятного дня, завжди спрямовані на допомогу нужденним людям. Воно має надихати людей на добрі вчинки і сприяти за допомогою їх поліпшенню життя в світі.


Справжнє добро можливе тільки за умови великого душевного багатства. Хто щедро робить добро, у відповідь отримує ще більше. Добра людина схожа на ясне сонечко, тому що всіх вміє зігріти своєю любов’ю, турботою, ласкою, щирістю та щедрістю. І щоб жилося усім нам добре, у мирі і злагоді, необхідно щохвилини, щоденно творити добро! Завжди пам’ятайте, що і зараз, і у майбутньому, щоб бути людьми з красивою доброю душею, в якій немає місця підлості і заздрощам, лицемірству і злості.


У людини безліч чеснот: доброта, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити і багато інших. І усі вони засновані на любові людини до людини. І є ще така щиросердечна якість, як милосердя. І воно теж спрямоване на те, щоб довести, що несправедливе латинське крилате висловлення "Людина людині вовк". Але мені здається, що саме милосердя виявляти найважче. Для того щоб бути милосердним, потрібно уміти прощати. Потрібно бути щирим гуманістом. Тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до поваленого ворога. Та й зараз, на мій погляд, милосердя — це прояв великодушності до того, до кого не хочеться його проявляти.

Легко поспівчувати бабусі в переході метро, поклавши їй у протягнену долоню кілька монет. Легко здаватися щедрим, купити молодшій сестричці не звичайні льодяники, а шоколадні цукерки. Легко бути добрим, допомагаючи молодій мамі нести коляску на сьомий поверх. І як же важко утриматися від того, щоб не "добити", не знищити, не деморалізувати цілком переможеного ворога. І ще: бабуся побажає здоров'я на подяку за милостиню, сестричка поцілує в щічку липкими від шоколаду губами, молода мама гаряче подякує за допомогу. Адже відповіддю на добро найчастіше буває добро. Тільки ворог за милосердя навряд чи подякує. А може зненавидить, хто знає.

Важко допомагати тому, з ким ти в поганих стосунках, але хто насправді має потребу у твоїй допомозі або твбїй поблажливості. Іноді бути милосердним нестерпно важко. І, зрозуміло, це дано не кожному. І мені навіть здається - тільки обраним.

Коментарі