Чи є майбутнє у нації,
яка, завдячуючи байдужості, потроху забуває своє минуле, свідомо відрікається
від історії свого народу, не бажає плекати дивосвіт пам’яті і спогадів у серцях
юного покоління?.. Ні!… Адже, щоб по-справжньому любити свій рідний край, треба
досконало знати його історію, пам’ятати всі сторінки життя своїх предків. А
якщо врахувати те, що наша багатостраждальна прадавня українська земля особливо
багата на визначні події, що відіграли вагому роль і у світовій історії, то
виникає нагальна необхідність зберегти і донести ці глибинні спогади до
свідомості якомога більшої кількості людей. Саме такі знання є своєрідним
місточком, що єднає батьків з дітьми, дідусів з онуками.
В історії народів світу є
події, які залишають глибокий відбиток у пам’яті людській. До таких подій,
безумовно, слід віднести Другу світову, а для українського народу — Велику
Вітчизняну війну.
1941–1945… Лише тире
розділяє ці дати, а в житті — понад 20 мільйонів загиблих, яких забрала війна
та страшні сліди, які вона залишила. Територією України фронт прокотився двічі
і перетворив на руїни та згарища 714 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки
страждань за цими цифрами…
Коментарі
Дописати коментар